Остеохондроз хребта – це комплекс дистрофічних та дегенеративних змін міжхребцевих дисків та прилеглих до них поверхонь тіл хребців, пов'язаних із руйнуванням тканин та порушенням їхньої структури. Залежно від рівня ушкодження можна виділити шийний, грудний та поперековий остеохондроз.
Симптоми
Основними ознаками, за якими можна припустити наявність остеохондрозу шийного відділу хребта, є локальна зміна конфігурації одного з сегментів хребта (розвиток лордозу, кіфозу чи сколіозу) – явне візуальне викривлення хребта у поздовжній чи поперечній площині. Другим за частотою ознакою є больовий синдром, який, може бути локалізований не тільки в області хребця, але також віддавати в області тіла, що іннервуються відповідним нервовим корінцем. Ще однією скаргою таких пацієнтів є відчуття дискомфорту та почуття втоми у шиї.
При шийному остеохондрозі біль, як правило, проявляється в ділянці шиї і може віддавати в плече та лопатку, її можна переплутати з болем при інфаркті міокарда, оскільки вона має схожу симптоматику. Також шийний остеохондроз може супроводжуватися частими головними болями, запамороченням. При компресії (здавленні) артерій, що кровопостачають головний мозок, можуть спостерігатися ознаки порушення роботи головного мозку (неврологічна симптоматика): непритомність, нудота, шум у вухах, зміна настрою, тривога та інші.
За вираженістю болю їх поділяють на 3 ступеня:
- Біль виникає лише при виражених рухах у хребті;
- Біль заспокоюється за певного положення хребта;
- Біль має постійний характер.
Форми
Залежно від викликаних синдромів при остеохондрозі розрізняють:
- Компресійні синдроми – виникають при здавленні (радикулопатії – здавлення нервових корінців, мієлопатії – здавлення м'язів, нейросудинні – здавлення судин та нервів);
- рефлекторні (м'язово-тонічні, нейродистрофічні, нейросудинні);
- Міоадаптивний синдром (перенапруження здорових м'язів, коли вони беруть він функції уражених м'язів).
Причини
Механізм розвитку захворювання – пошкодження міжхребцевого диска через різні причини та його усунення зі втратою амортизаційних (пом'якшувальних тиск) функцій хребта. Безпосередньою причиною пошкодження дисків можуть бути дегенеративні вікові зміни, пов'язані з порушенням кровопостачання міжхребцевих дисків, механічні пошкодження при травмах і сильних фізичних навантаженнях на хребетний стовп - наприклад, при надмірній вазі.
Важливу роль розвитку остеохондрозу відіграє малорухливий спосіб життя, у якому розвивається порушення кровопостачання і функціонування міжхребцевих зчленувань. Механізм розвитку хвороби виглядає наступним чином: при пошкодженні фіброзного кільця, що з'єднує тіла хребців, міжхребцевий диск продавлюється вперед і назад – у просвіт спинномозкового каналу, або у бік – з утворенням серединних та бічних гриж диска. Може відбуватися продавлювання диска і в тіло самого хребця з утворенням грижі Шморля - мікроскопічні прориви тканини хрящової міжхребцевого диска в губчасту тканину кістки хребця. У разі зміщення диска в задньому напрямку можливе здавлення спинного мозку і корінців, що відходять від нього, з розвитком типового больового синдрому.
Діагностика
Діагностика остеохондрозу хребта здійснюється на підставі скарг, даних анамнезу, клінічного огляду та інструментальних методів обстеження. Діагностичні заходи полягають у з'ясуванні причин, що сприяли розвитку неврологічної симптоматики.
З анамнезу можна з'ясувати наявність травми, характер роботи – постійні фізичні навантаження (підйом тяжкості), порушення постави, особливості роботи та положення хребетного стовпа за столом та під час ходьби, наявність інфекцій.
Загальноклінічні дослідження (клінічний аналіз крові, загальний аналіз сечі), біохімічний аналіз крові самостійного значення не мають. Їх призначають з метою оцінки поточного стану, діагностики основного захворювання та виникаючих ускладнень.
Діагностика ґрунтується на клінічній картині захворювання та проводиться методом послідовного виключення схожих за клінічними ознаками захворювань. З інструментальних методів діагностики найпоширенішим і доступнішим є рентгенографічне дослідження (спондилографія – безконтрастне дослідження). Воно відображає звуження міжхребцевих суглобових щілин та дозволяє виявити остеофіти (кісткові розростання) на тілах хребців, але дає лише непряму інформацію про ступінь пошкодження міжхребцевих дисків.
Точно діагноз дозволяють поставити візуалізують методи діагностики КТ та МРТ (комп'ютерна та магнітно-резонансна томографія) навіть на ранній стадії захворювання. КТ дозволяє визначити мінімальні аномалії в кісткових та хрящових тканинах, МРТ – проводити деталізацію м'якотканних структур та визначити локалізацію гриж дисків.
Ультразвукове дуплексне сканування артерій мозку проводиться при підозрі порушення кровопостачання мозку.
Диференціальна діагностика проводиться із захворюваннями, що мають подібні клінічні прояви: патології, що протікають з іррадіацією болю в плече та лопаткову область (захворювання печінки, жовчного міхура, панкреатит – запалення підшлункової залози); шийний лімфаденіт – збільшення шийних лімфатичних вузлів, ревматоїдний артрит; онкологічні захворювання (пухлини хребців, корінців, спинного мозку та оболонок), пухлини глотки та заглоточного простору, рак Панкоста (здавлення плечового сплетення при раку верхньої частки легені), метастази у шийний відділ; туберкульозний спондиліт – запальне захворювання хребта, що викликається мікобактерією туберкульозу; арахноїдальні кісти; псевдокісти твердої мозкової оболонки; аномалії розвитку хребта; фіброміалгія - це захворювання, яке викликає біль у м'язах, зв'язках і сухожиллях, компресійний синдром грудного виходу - порушення, викликане надлишковим тиском на судинно-нервовий пучок, що проходить між переднім і середнім сходовими м'язами, над першим ребром і під ключицею, міофасціальний синдромі плечового пояса - хронічний, патологічний стан, обумовлений формуванням локальних спазмів м'язів або ущільнень, представлених больовими точками.
Основні лабораторні дослідження, що використовуються:
- Клінічний аналіз крові;
- Біохімічний аналіз крові.
Основні інструментальні дослідження, що використовуються:
- Рентгенографія хребта (спондилографія);
- Магнітно-резонансна томографія (МРТ);
- Комп'ютерна томографія (КТ);
- Ультразвукове дуплексне сканування артерій головного мозку (при підозрі на порушення кровопостачання головного мозку).
Додаткові інструментальні дослідження, що використовуються:
- Денситометрія - Вимірювання щільності кісткової тканини (за показаннями).
Лікування
Лікування остеохондрозу хребта цілком залежить від стадії та ступеня розвитку остеохондрозу. На початковій стадії можливе застосування профілактичних заходів, лікувальної фізкультури, вправ на тренажерах, фітнесу. При вираженому больовому синдромі хворому необхідний фізичний спокій. Призначають протизапальні та спазмолітичні препарати. Можливе проведення паравертебральних блокад з анестетиками для того, щоб розімкнути патологічне коло, коли біль викликає спазм м'язів, при цьому його сильніше здавлюється міжхребцевий диск, що, своєю чергою, посилює саму біль.
Місцево на шкіру на область хребця наносять мазі, що розігрівають, для поліпшення локального кровопостачання і зменшення набряку тканин. Даним пацієнтам показано носіння корсету. У хворих з початковою стадією розвитку остеохондрозу ефективними виявляються хондропротектори – препарати, що покращують відновлення хрящової тканини, а також препарати, що покращують локальне кровопостачання, венотоніки, вітаміни групи В. У випадках, коли больовий синдром не купується медикаментозно протягом тривалого часу та присутня клінікаспинного мозку міжхребцевою грижею, показано хірургічне видалення пошкодженого міжхребцевого дискаУ випадках тотального стискання спинного мозку диском показано ранню операцію.
Не слід чекати, коли у людини починаються мимовільне сечовипускання або дефекація – у цьому випадку пошкодження спинного мозку може бути вже необоротним. Як фізіотерапевтичні процедури призначають магнітотерапію, ультразвук, масаж, мануальну терапію, голкорефлексотерапію та лікувальну фізкультуру.
Ускладнення
Можливі вегетосудинна дистонія та порушення роботи серця, порушення мозкового кровообігу, гіпотонія та гіпертонія (зниження та підвищення артеріального тиску), вестибулярні порушення (порушення координації рухів), синдром хребетної артерії (захворювання, обумовлене звуженням хребетної артерії), периартплечового суглоба.
Профілактика
Для профілактики остеохондрозу необхідно боротися з факторами, що його викликають, а саме: уникати травм хребта, навантажень на хребет (підняття тяжкості), боротися з надмірною вагою. Для людей, які вже страждають на початкову стадію остеохондрозу, рекомендується носіння корсетів у побуті та при фізичних навантаженнях. Для того щоб хребет відпочивав під час сну, рекомендується спати на ортопедичних матрацах та подушках.
Які питання слід поставити лікарю
Чи існують вправи, які допоможуть послабити симптоми?
Які ліки допоможуть упоратися з остеохондрозом шийного відділу хребта?
Що буде, якщо вчасно не зайнятися лікуванням захворювання?
Поради пацієнтові
Послабити симптоми остеохондрозу грудного відділу хребта допомагають, фізичні вправи, схуднення за наявності зайвої ваги, використання прохолодних або теплих компресів. Також важливо правильно харчуватися, стежити за станом хребта, лікувати хронічні захворювання та уникати травм.